Вбити Юлю. Юрій Рогоза, Ужгород

Вбити Юлю. Юрій Рогоза
Видавництво Фоліо, Харків, 2006р. 95 ст., формат 84х108/32, мова українська, м'яка картонна обкладинка. Б/в, в хорошому стані.
Що можна сказати про Юлію Тимошенко передусім? Маючи при цьому на увазі‚ що одні її палко і вірно‚ крізь роки й обставини‚ всупереч знеславлюванню і шельмуванню‚ люблять‚ а інші так само палко і так само здавна ненавидять. А можна‚ не боячись помилитися‚ сказати одне: вона – непересічна‚ рідкісна особистість. Навіть якщо врахувати‚ що Україна у своїй історії‚ ще від докозацьких часів‚ мала низку знаменитих жінок‚ розумних‚ сильних волею‚ цілеспрямованих‚ відданих якійсь великій меті чи ідеї‚ то й у цьому яскравому ряді провідниця „Батьківщини“ залишиться помітною‚ значною‚ хоч усе ще не до кінця розгаданою. (//bulletin-board.com.ua)
Її зоряна година припала на Помаранчеву революцію‚ над тодішнім Майданом „Юля! Юля!“ звучало найчастіше і‚ може‚ відтоді українська політична верхівка‚ що складалася переважно вже зі слабого‚ ласого на гроші і розкоші‚ морально виродженого чоловіцтва‚ стала тяжко заздрити цій молодій‚ гарній жінці з косою-німбом довкола чола. Заздрити і ненавидіти – до тієї міри‚ що багатьом загонистим владолюбцям хотілося якимсь чином раз і назавжди прибрати її з дороги.
Невдовзі після того помаранчевого Майдану відомий київський літератор і сценарист Юрій Рогоза написав і видав книжку-версію „Вбити Юлю“ – з вплетеними у сюжет чільними на той час діячами з президентського оточення‚ професійним вбивцею Рамзаєм і схемою розправи над українською прем’єркою. Текст‚ попри змінені прізвища‚ вражає обізнаністю автора з реальним життям політичної верхівки.
Це був вересень 2005 року. Минуло тільки сім місяців діяльности нового уряду. Й раптом тодішній Державний секретар Олександер Зінченко скликає сенсаційну прес-конференцію й заявляє на ній: „Секретар національної Ради безпеки і оборони Порошенко‚ Перший помічник Президента Ющенка Третяков‚ кілька їхніх партнерів‚ як от Мартиненко‚ цинічно і системно реалізують свій сценарій використання влади у власних цілях…“.